тризуб
Торецька міська військово-цивільна адміністрація
Бахмутського району Донецької області

#Борці_за_Соборну_Україну

#Борці_за_Соборну_Україну

Анатолій Кубата закінчив школу №19 селища Неліпівка Торецької громади, освіту продовжив у професійно-технічному училищі №73 м. Торецька, здобув професію автомеханіка, далі – армія. Як і подобає справжньому чоловіку. Після служби у лавах збройних сил – повернувся до рідного міста. Робітничу дорогу розпочав на фенольному заводі смт Нью-Йорка. Але Торецьк – місто шахтарів. Тож подальше життя нерозривно пов’язав з шахтою. Більш ніж 20 років працював прохідником. Але після початку російської агресії на Донеччині думка про потребу захисту України зі зброєю в руках невідступно навідувала шахтаря, не давала спокою. Тож 19.12.1919, у віці 46 років, Анатолій вступає до лав ЗСУ. Шахтар закінчив навчальний центр «Десна», і з того часу боронив Україну та рідну Донеччину. «У нас в бригаді було багато торецьких, нью-йоркських»,- ділиться Анатолій. Повномаштабне вторгнення застало бійця на одному з найгарячіших напрямків оборони – біля Мар’їнки. 20 березня 2022 під час виконання бойового завдання був тяжко поранений. Міна упала прямо в окоп у якому знаходився боєць. «Накривали нас жорстко, з усього, що у них було. Мене спас бронік та каска. Порозривало лише руки та ноги». Це – «лише», звучить точно по-шахтарські. Буденно, безапеляційно, без бахвальства, без претензії на жалість та співчуття. Рятували Анатолія лікарі майже протягом року. Лікарня Мечникова, опіковий центр у Дніпрі, військовий госпіталь, і ще сьогодні Анатолій знаходиться на лікуванні за кордоном. «В цілому усе позаживало, залишилась одна нога, над нею працюють лікарі, зробили 5 операцій , вважай, відірвану пришили» – ділився влітку враженнями Анатолій з друзями. Восени відправили за кордон, там були ще операції. Частину ноги таки прийшлось ампутувати, але Анатолій у відчай не впадає: «Але ж дві третини ноги лікарі спасли! Відірвана ж була до стегна. А зараз у мене і коліно працює!». У Анатолія попереду ще протезування та реабілітація. Та настроєний він, оптимістично. На перемогу України, на перемогу над тяжким пораненням. З такими шахтарями-захисниками – Донеччина точно вистоїть!