Працевлаштовуємо робітників правильно

Для оформлення працівника на роботу він має написати заяву про прийом на роботу та надати всі необхідні документи: 

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію);
• довідку про стан здоров’я та інші документи.

Забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним заключенням запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим (укладається на невизначений час), на певний строк (встановлюється за згодою сторін), укладений на період виконання конкретної роботи.

У випадках, передбачених у статті 24 КЗпП України, оформлюється письмовий трудовий договір. Роботодавець видає наказ про прийняття працівника на роботу і повідомляє органи Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. (Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413). Єдиної форми письмового трудового договору законодавством не передбачено, але у будь-якому випадку у письмовому трудовому договорі доцільно зазначати всі елементи трудових відносин, як то трудові обов’язки, режим роботи, режим відпочинку, пільги, гарантії, компенсації, умови оплати праці та умови преміювання, доплати, надбавки, та інші положення, що мають значення.

З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, трудовим законодавством передбачена можливість установлення такому працівнику випробувального строку (стаття 26 КЗпП). Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу щодо:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• осіб, обраних на посаду;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Встановлення випробувального строку ― це право роботодавця, а не обов’язок. Якщо роботодавець упевнений, що працівник упорається зі своїми трудовими обов’язками, то випробувальний строк не встановлюють. 

Дотримуйтесь трудового законодавства України.