тризуб
Торецька міська військово-цивільна адміністрація
Бахмутського району Донецької області

Підсумки дитячих оповідань «Війна і світ очима дітей»

Газета «ФАКТИ» (при підтримці Управління цивільно-військового співробітництва ВСУ «Cimic») підвили підсумки дитячих оповідань «Війна і світ очима дітей». Діти міста Торецька теж прийняли участь у всеукраїнському конкурсі, а сьогодні у ЗОШ №20 урочисто отримали призи та привітання від організаторів. 

Звертаємо вашу увагу на те що, з числа переможців аж 7 дітей з нашого міста стали кращими серед дітей всієї України, а сьогодні вони для присутніх розповіли уривки своїх творів, деякі з них розчулили гостей до сліз, так наприклад вірш Єлізавети Рухленко учениці 11-го класу школи № 20,, вхопив в себе всю щирість та мужність дитячої душі, а описи Ярослава Васильєва, учень 8 класу школи № 7, Антона Бойко, 14 років, Богдана Ліневича, учень 2-го класу школи № 9, Тарасенко Дар’ї, учениця 9-го класу школа № 20, Микити Пятченко, учня 7-го класу школи № 20, Марії Качанової, учениці 8-го класу школи № 17 дали змогу доторкнутись до відкритості дитячих почуттів. Творчість наших дітей дає змогу, нам дорослим, усвідомлювати що незважаючи на свій вік наші діти дорослішають, а з ними і їх думки, їх погляди, їх почуття….

 

Мій дім — моя маленька Батьківщина,
Моя земля — квітучий білий цвіт.
Народе мій, ми всі одна родина,
Світ, схаменись, бо ти ще маєш жить.
Болить душа за долю України,
„Війна“… Як страшно слово це звучить,
Як страшно бачить навкруги руїну,
Як страшно чути, як вона мовчить!
Життя ж нам тільки раз один дається,
І не для болю, не для тих жахіть.
Я сподіваюсь, янгол ще торкнеться
Своїм крилом, зігріє, захистить.
Бої не іграшка, і люди не фігурки
На чорно-білій шаховій дошці.
Смерть не картинка-фон для палітурки.
Ми ж люди, ми титани, ми творці…
Страшна війна, страшні смертельні „гради“,
Страшні думки, страшний безсилий гнів.
Як можна невимовне описати?!
Сказати що, коли немає слів?!
А на вустах лише одне бажання:
Безхмарне небо, світлий мирний світ…
Гучніше крику — вічне лиш мовчання,
Коли дорожче вічності лиш мить.
Війна, скільком же ти калічиш долі?
Невже тебе не варте каяття?
І слів лихих вже сказано доволі,
Доволі того кровопролиття.
Вже досить вбивств, вже досить „ураганів“!
Навіщо день, коли палає ніч?!
Дома вінчають хай квітки тюльпанів,
А не дощі снарядів зусібіч.
Я вірю, день цей скоро вже настане.
З лиця дитячого назавжди зникне страх,
І кращий час земля моя застане,
Герої не помруть в людських серцях.
Мій дім — моя маленька Батьківщина,
Моя країна — сад моїх пісень,
І я, і ти — ми всі є Україна,
Ми є народ, що прийде в мирний день»
Єлізавета Рухленко

 

15994694 954845134646854 7995109717919715595 o

15995189 954845174646850 4977650573252337121 o

16112486 954845014646866 3002056206198475238 o

16112792 954845164646851 8500350482633404274 o

16143432 954845021313532 1898152422885937224 o

16143872 954844991313535 8462792560605083396 o