тризуб
Торецька міська військово-цивільна адміністрація
Бахмутського району Донецької області

Артемівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області інформує (08.08.2016)

 

Підприємець – фізична особа сплачує податок на нерухоме майно як фізична особа

Статтею 226 Податкового кодексу України  не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, тому такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.

Цивільним кодексом України визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не може їм належати.     

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.

 Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

 Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

 Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).

 

Суб’єкти господарювання – платники єдиного податку повинні сплачувати ПДВ при ввезенні (імпорті) товарів

Суб’єкти господарювання – платники єдиного податку, не зареєстровані як платники ПДВ, повинні сплачувати ПДВ при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію України під час митного оформлення таких товарів без реєстрації  платником такого податку.

 Відповідно до п. 180.1 ст. 180 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

 Згідно з п. 181.2 ст. 181 р. V ПКУ якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують ПДВ під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

 Довідково: Загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 101.01.01).

 

Cума компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати є базою нарахування єдиного внеску

Сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, що нараховується після звільнення працівника, є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною другою ст. 7 Закону № 2464 для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування ЄВ поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).

 До фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (п.п. 2.2.8 п. 2.2 розд. ІІ Інструкції).

  Довідково: Загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 301.03).

 

Заповнити та надіслати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску та звіту 1-ДФ можна через Електронний кабінет платника

Функціональні можливості електронного сервісу «Електронний кабінет платника» (cabinet.sfs.gov.ua). з 1 липня 2016 року розширено.

Зокрема, працедавці отримали можливість  підготувати, заповнити та надіслати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за новими формами.

Окрім того, нові можливості кабінету забезпечують повний спектр послуг для суб’єктів спрощеної системи оподаткування (І та ІІ група) щодо подання звітності відповідно до вимог чинного законодавства.

Користуючись режимом приватної частини «Введення звітності», платники мають змогу створити та надіслати до контролюючих органів в електронному вигляді:

податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця та податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи – юридичної особи;

податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (податковий розрахунок за ф. 1-ДФ);

звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

повідомлення про прийняття працівника на роботу.

За результатами обробки звітності квитанції 1 та 2 розміщуються в режимі «Вхідні/вихідні документи» особистого кабінету.

 

Повернення пального

ДФС України повідомлено, що оскільки операції з реалізації пального до 01.03.2016 р. здійснювалися без складання акцизної накладної, повернення після 01.03.2016 р. постачальнику такого пального, яке було за Актом інвентаризації обсягів залишку пального внесено до СЕАРП, можливе шляхом складання і реєстрації акцизної накладної.


Лист від 28.07.2016 р. № 16330/6/99-99-12-02-02-15

 

Земельний податок для платника єдиного податку

Чи надається пільга зі сплати земельного податку фізичній особі — платнику єдиного податку (ІІІ група), якщо така фізична особа не має прав власності на земельну ділянку?


Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі — Земельний кодекс), а справляння плати за землю — Податковим кодексом України (далі — Податковий кодекс).

Відповідно до статей 269, 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 116 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах повноважень або за результатами аукціону.

Як зазначено у ст. 126 цього Кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється згідно із Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон № 1952).

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаро-виробництва.

Отже, якщо право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу (фізичну особупідприємця), яка використовує її для провадження господарської діяльності, в такому випадку платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку (з урахуванням пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).

Доровір оренди не переоформлено

Хто є платником орендної плати, якщо договір оренди не переоформлено на нового власника нежитлових приміщень (фізичну особу), які розташовані на орендованій земельній ділянці?


Згідно з пунктами 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 288.5 зазначеної статті розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1 цього пункту).

Статтею 96 Земельного кодексу визначено обов’язки землекористувачів, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону № 1952 (ст. 126 Земельного кодексу).

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом; систематична несплата земельного податку або орендної плати тощо (ст. 141 цього Кодексу).

Порядок припинення договору оренди землі шляхом розірвання встановлено статтями 31, 32 Закону № 161.

Договір оренди земельної ділянки вважається припиненим у разі зняття його з державної реєстрації та повернення земельної ділянки до земель запасу орендодавця.

Таким чином, платником орендної плати за земельну ділянку є орендар, доки не буде переоформлено договір оренди на нового власника нежитлових приміщень, які розташовані на орендованій земельній ділянці.

  

Цільове призначення земельної ділянки

Чи отримає пільгу зі сплати земельного податку пенсіонер (за віком), якщо державний акт на землю оформлено за цільовим призначенням земельної ділянки «комерційне»? Водночас земельну ділянку використовують не за цільовим призначенням, оскільки на ній розташовано житловий будинок.


Відповідно до пп. 281.1.3 п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу не сплачують земельний податок, зокрема, пенсіонери (за віком).

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб цим пунктом, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, визначених п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу.

Крім того, ст. 141 Земельного кодексу визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, пільга надається фізичній особі — пільговику згідно з п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, яка підпадає під підстави її надання з урахуванням вимог п. 281.2 цієї статті (цільове використання земельної ділянки).

Статтею 20 Земельного кодексу передбачено встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу.

Отже, в даному випадку земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а тому власник такої земельної ділянки повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

  

Звільнення від сплати земельного податку

Фізична особа — підприємець платник єдиного податку має у власності земельну ділянку і використовує її у своїй господарській діяльності за цільовим призначенням. Чи звільняється така фізична особа від сплати земельного податку?


Згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу (фізичну особупідприємця) і земельна ділянка використовується для провадження господарської діяльності, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з урахуванням пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).

Строки сплати податку на нерухоме майно

За який період контролюючі органи нараховували податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичним особам у 2016 р. та протягом якого терміну необхідно сплатити такі суми податку?


У 2016 р. контролюючі органи нараховували податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі — податок на нерухоме майно), для фізичних осіб за базовий податковий (звітний) період — 2015 рік.

Такий податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу).

Спільна сумісна власність

Хто є платником податку на нерухоме майно, за житловий будинок площею 390 м2, який належить на праві власності подружжю в рівних частках — 1/2 кожному?


Якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (пп. «в» пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу).

Отже, платниками податку на нерухоме майно за житловий будинок є кожен з подружжя за належну йому частку — 195 м2.

  

Звірка суми податку на нерухоме майно

Що робити, якщо фізичною особою — платником податку не отримано податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно або отримано, але, на думку платника, сума податку повинна бути іншою, ніж зазначено в такому повідомленні-рішенні?


Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема, щодо об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку або нарахованої суми податку (пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу).

Аварійний стан нерухомості

Чи потрібно сплачувати податок на нерухоме майно за житловий будинок, який знаходиться в аварійному стані та відповідно не придатний для проживання?


Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу визначено об’єкти нерухомості, які не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно зокрема, житлова нерухомість, не придатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Таким чином, житловий будинок, визнаний згідно з рішенням органу місцевого самоврядування не придатним для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, не є об’єктом оподаткування.

  

Будівлі промисловості ФОП

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, будівля цеху з виробництва продуктів харчування, що належить фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю?


Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 Цивільного кодексу).

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу).

Підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу визначено, що не є об’єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Отже, об’єкти нерухомості фізичних осіб, в тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначено пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу як об’єкти нерухомості, що не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно.

 

Пільга зі сплати податку на нерухоме майно

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, будівля цеху з виробництва продуктів харчування, що належить фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю?


Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 Цивільного кодексу).

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу).

Підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу визначено, що не є об’єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Отже, об’єкти нерухомості фізичних осіб, в тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначено пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу як об’єкти нерухомості, що не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно.

Начальник Артемівської ОДПІ                                                                                                                         А.І.Данилюк